Цiкаво i корисно

Всi статтi роздiлу

Побудувати зимовий сад можна, звернувшись в спеціалізовану компанію, що здійснює збірку конструкцій під ключ як за індивідуальними, так і за типовими проектами. Це найбільш простий шлях, проте таких фірм у нас поки дуже небагато, і вартість їх послуг порівняно висока. Інший варіант - придбати проект в архітектурному бюро, після чого замовити необхідні конструкції у виробника вікон (подібні замовлення приймають тільки великі виробники), а монтажні роботи доручити бригаді досвідчених будівельників. Нарешті, можна купити готовий комплект-конструктор - їх випускають деякі англійські та американські фірми - і зібрати його своїми силами. Питання лише в тому, чи впишеться типова конструкція в архітектурний вигляд будинку і ландшафт ділянки.

Зимовому саду, як і будь-якiй іншiй капітальнiй будовi, необхідний фундамент. На пучинистих грунтах (глини, суглинки і т. д.) споруджують стовбчато-ригельний (ростверковий) або пальово-забивний, з закладенням на глибину промерзання, або плаваючий (стрічковий, плитний) фундамент. Якщо зимовий сад прилаштовують до вже готового будинку, головне завдання - уникнути взаємних переміщень будівлі та прибудови, внаслідок усадки і під впливом сил морозного пучення. Глибину закладення фундаментів, як правило, роблять однаковою. Їх обов'язково слід пов'язати один з одним анкерними зв'язками. При цьому, конструкцію дрiбно заглибленого фундаменту корисно доповнити гвинтовими регульованими опорами, що потрібні для усунення усадочних перекосів. Цей спосіб добре працює на будь-яких грунтах, крім найбільш проблемних - водонасичених пучинистих і слабонесучих (пилувато-мулистих). Поверх фундаменту обов'язково укладають гідроізоляцію, зазвичай, з двох шарів рулонного матеріалу (руберойд, склоiзол і т. п.), наклеєного на бітумну мастику.

Починають збірку конструкції, як правило, від стіни будинку, до якої притягають анкерними болтами з кроком 600-1000 мм стартовий профіль (для окремо розташованих будівель збирають спочатку один з кутів). У місцях кріплення стійки до стіни розташовують дистанційні плашки товщиною 10-20 мм; згодом зазор заповнюють монтажною піною (іноді - мінеральною ватою); зовні утеплювач гідроізолюють, зсередини - пароізолюють, а потім з двох сторін закривають нащiльниками.

При проектуванні зимового саду обов'язково треба продумати заздалегідь, як боротися зі снігом і льодом на крівлі. Можна використовувати скло з підігрівом і прокласти нагрівальний кабель в жолобах і водостічних трубах. Однак це досить дороге рішення. Можлива альтернатива - збільшити кут нахилу даху до 30° і більше; при цьому, в будь-якому випадку конструкція повинна витримувати снігові навантаження не менше 140 кгс/м2. Варто зазначити, що ухили крівлі у напрямку до дому, які часто зустрічаються в західноєвропейських проектах зимових садів, в умовах нашого клімату неприпустимі. У таких місцях взимку обов'язково буде накопичуватися сніг, і при його таненні неминучі протiчки.

Таку ж конструкцію має примикання рам каркасу до фундаменту, за одним винятком: опорні плашки тут замінює вузький підставочний профіль, а замість зовнішнього нащільника монтують відлив з пофарбованої оцинкованої сталі. Стійки і ригелі фасадних алюмінієвих систем скріплюють один з одним за допомогою закладних "сухарів", дерев'яний каркас збирають за допомогою куточків і саморiзiв; в спеціалізованих системах передбачені болтові, гвинтові і замикаючi з'єднання. Треба прослідкувати, щоб там, де відсутні інтегровані гумові ущільнювачі, стики обов'язково герметизували силіконовим або іншим складом.

Зверху до стін кріплять обв'язку (свого роду мауерлат) з алюмінієвого або сталевого профілю, що служить опорою для крокв. Стик даху зі стіною будинку утеплюють монтажною піною. Його водонепроникність забезпечують різними способами, найчастіше - приклеюючи зверху на полімерній мастиці або силіконовому герметику смугу покрівельного матеріалу.

Всi статтi роздiлу