ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН

Всi статтi

Папороті у ландшафтi


Тимчасові садовi доріжки <<---  --->> Секрети вирощування папороті

Папороті зберегли свій зовнішній вигляд з доісторичних часів. Навесні, як і раніше, вони розпускають згорнуті в равлика ажурні перисті листки, які ботаніки називають вайями. Ці непомітні рослини без квіток і плодів популярні в багатьох країнах світу, будь то Східна Азія, де вони виглядають, як великі дерева, або Європа, де розростаються в невисокі зарості для покрiвлi грунту.

Фаворитом серед папоротей вважається страусник. За граціозну форму перистих листків, складених в акуратну воронку, його називають «страусовим пером». Страусник активно розростається по тінистому саду, даючи численне потомство за рахунок підземних лускатих пагонів. Надзвичайно елегантна оноклея чутлива з блискучими, злегка загостреними яйцевидними листками на довгих черешках. Її, як і страусник, легко розмножувати довгими столонами, і з часом вона займає увесь довколишнiй простір. У неї також є листя, призначене для утворення спор, які можна використовувати для складання зимових букетів.

Не важко відшукати красиві папороті і висадити в саду. У світлих соснових лісах росте найбільша папороть - орляк, його лист схожий на крило хижого птаха. Молоде листя орляка, скручене в равлика, навiть використовують в їжу у вареному вигляді. У темних хвойних лісах поширений щитовник голчастий. Його висота близько 30-50 см, а листя закінчуються вістрям. Можна посадити його для підбиття нижнього ярусу оголених кущів. Для прикраси саду підійде кочедижник жіночий з тонкими ясно-зеленими глибоко розсіченими листями. Красиві композиції вийдуть з папоротникiв у поєднанні з баданом або брунером сибірським.

Більш потужний - щитовник чоловічий з темно-зеленим листям на коротких черешках, густо усаджених коричневими лусочками. Ніжні листя ланцетовидної форми у теліптеріса болотного, що росте на заболочених місцях. У змішаному лісі легко знайти голокучник Ліннея, який утворює суцільні куртини з поодиноких перистих листків висотою 10-20 см. Він невибагливий до грунту, зимостійкий, посухостійкий і цікавий, як тіньовитривала грунтопокривна рослина.

Деякі невисокі папороті (до 20-40 см) ростуть тільки в гірських областях - на скелях, серед щебеню і каміння. Їх можна вирощувати на альпiйськiй гірці, в рокарії і навіть між камінням на підпірнiй стінцi. Для альпінарію краще підійде адіантум стоповидний. Особливої уваги заслуговує костенець волосовидний з витонченою зеленою розеткою листя на темно-бурих блискучих черешках, які зберігаються після їх опадання. Міхурник ламкого листя має ланцетовидну форму. А багаторядник трироздільний довго залишається декоративним, його можна висадити не тільки в рокарії і на гірці, а навіть у квітнику і в тіньовому саду.

Існує легенда, за якою один раз на рік літньої ночі розцвiтає загадкова квітка папоротника, щоб вказати місце, де зберігається заповітний скарб, приносячий багатство і щастя. Насправді ці рослини не цвітуть, а розмножуються дрібними спорами, надійно захованими з нижньої сторони листа в сховища-сорус.

Що люблять папороті. Створити невеликий сад з папоротників під силу кожному аби найшлося місце з пухким зволоженим грунтом, приховане від палючої літньої спеки. Тіньолюбними вважаються кочедижник, щитовник, теліптеріс і багаторядник. А ось страусник і оноклея менш вимогливі до затінення за умови, що грунт досить зволожений. На сонячній галявині їх соковита зелень може потемніти, і вони не будуть такими гарними й високими.

Оскільки багато папоротників мешкають у лісах, вони зимостійкі, звиклi до прохолоди й вологості, ростуть навіть на бідних грунтах. Для страусника, оноклеї, кочедижника і голокучника підійде торф'яний слабокислий грунт. На кислому заболоченому грунтi вирощують теліптеріс болітний, щитовник. Відповідне місце для розміщення лісових папоротників у саду - північна сторона будинку, де більшу частину дня зберігається тінь. Тільки орляк може рости на відкритiй галявині iз супіщаним грунтом.

Для скельних папоротників теж краща півтінь. Вони зимостойкі і потребують зволоження. Обов'язковий хороший дренаж, так як вимокання і випрівання для них небезпечніше, ніж сильний мороз. У спеку рослини краще обприскувати, ніж без міри поливати. Вони не люблять кислий грунт, тому в субстрат слід додати вапно (з розрахунку 50-100 г на 1 кв.м). Костенцю і многоряднику готують кам'янистий грунт з щебенем і гравієм. Для вирощування міхурника підійде глинистий грунт. Адиантум добре росте на пухкому родючому грунті, а також серед лужних порід: вапняка, пісковика або туфу.

Всi статтi

Подiлитись iнформацiєю в: