ЛАНДШАФТНИЙ ДИЗАЙН

Всi статтi

Секрети вирощування папороті


Папороті у ландшафтi <<---  --->> Тонкощі облаштування рокарiю

Папороті краще висаджувати до того, як розкриються зібрані в равлика перисті листки, а також в кінці серпня – на початку вересня, коли ростові процеси вже закінчились. При підготовці ділянки слiд перекопати грунт, ретельно видалити бур'яни, організувати стік води.

Необхідно враховувати не тільки розмір рослин в дорослому стані, а й їх здатність розростатися. Такі великі папороті, як орляк, страусник, щитовник чоловічий, жіночий кочедижник (висотою до 1 м) садять на відстані 60 см один від одного. Папороті середніх розмірів (щитовник голковий, багаторядник списоподібний, теліптеріс) розміщують на відстані 30-40 см, а більш дрібні - голокучник Ліннея, костенець, адіантум, міхурник - 15-20 см.

Перед посадкою орляка, страусника і голокучника, здатних розповсюджуватися за допомогою довгих кореневищ, на глибину 10-20 см слід закопати бар'єр - гофровану пластикову садову стрічку або дерев'яну перепону. Щоб не порушити природного проживання папоротників, у свій сад їх краще переносити з тих місць, де вони утворюють багаточисельні групи. При вирощуванні папороті треба якомога рідше використовувати мінеральні й органічні добрива. У разі крайньої необхідності (якщо грунт дуже бідний), додати компост або листовий перегній.

При вирощуванні папороті грунт регулярно зволожують, особливо в посушливий період. Восени можна зрізати всі листи на висоті 15-20 см від землі. Опале листя акуратно збирають і навесні, але так, щоб не пошкодити верхівки кореневища з молодими бруньками, що розкриваються. Папороті практично не бояться хвороб та шкідникiв.

Багато папоротників, особливо великі лісові види - орляк і страусник, гарні в однорідних групах. Під пологом великих дерев у солітернiй посадці доречно висадити щитовник чоловічий сорта крістата з яскравим кучерявим листям.

Відповідне місце для вологолюбного теліптеріса болотного в сусідстві з калюжницею, ірисом і дербенником верболистним - зволожений берег струмка або водоймища. Куточок тінистого саду можна прикрасити голокучником Ліннея.

Через те, що навесні папоротники розпускаються пізніше, рекомендується поєднувати їх з ранніми весняними квітами: рястом, примулами, анемонами, пролісками і крокусуми. В осінній період, коли більшість багаторічників відцвіте, садові композиції залишаться привабливими за рахунок золотистого і навіть яскраво-оранжевого забарвлення листя орляка і оноклеї. Природний куточок тінистого саду прикрасять групові посадки з кочедижника жіночого і щитовника голчастого. Своєрідність пухнастого листа многорядника трироздільного виділиться на тлі багаторічників з цільними листям: бруннера сибірського, бадану або хости Зібольда. У півтіні серед високих кущів волжанки і язичника зубчастого будуть помітні щитовник голчастий і кочедижник жіночий з ажурними листками. На альпійську гірку садять компактні папороті: костенець і міхурник.

Папороті нескладно розмножити діленням кореневища або відводками. Викопати кущ і відрізати невелику частину довгого кореневища найкраще навесні.

Всi статтi