Плетені меблi з лози

Всi статтi

Здавна плетіння з вербової лози, в тому числi й меблiв, було поширене в місцевостях, де багато річок. Але цілеспрямовано розвиватися воно почало тільки у 80-90-х роках XIX столiття на хвилі інтересу до народних ремесел. Перші школи і артілі створювали власники маєтків. Плетені диванчики та крісла-гойдалки стали тоді неодмінним атрибутом дачних веранд і терас. За радянських часів цей промисел практично зник. І ось років 15-20 тому з поверненням приватного підприємництва з'явилися перші ентузіасти, які, керуючись книгами або розшукуючи старих майстрів, відродили забуте мистецтво.

Спочатку вироби з верби нерідко продавали біля узбіч заміських шосе, тепер же практично всі компанії обзавелися власними сайтами в Інтернеті, що, природно, значно полегшує пошук і вибір відповідної моделі. Більш того, багато фірм, розташовані в регіонах, пропонують доставку по всій країні. Практично в будь-яку з них можна прийти з власними ідеями і ескізами - індивідуальні замовлення тільки вітаються. Для роботи використовують як селекційну лозу, вирощену на плантаціях, так і дику, якої багато по берегах водойм.

Технологія виробництва досить складна: вербові прути зрізають, вимочують в особливому розчині, варять, очищають від кори, сушать. Потім знову вимочують - плести можна тільки з вологого матеріалу. Якщо все зроблено правильно, меблі прослужать 20-30 років. У хід йдуть прути різної товщини: з одних виходить гнутий каркас, з інших - ажурну оплетку. Труднощі в тому, що верба - дерево, і тому, на відміну від того ж ротанга, ділянка стебла з постійним діаметром у неї невелика по довжині. Отже, меблі плетуть з коротких відрізків, і виходить багато стиків, що позначається на їх міцності і обмежують фантазію майстрів.

З цієї ж причини з лози не зробити великих предметів. Але є у неї і незаперечні плюси. Верба невибаглива: не боїться вологи і високої температури (меблі можна поставити в сауні або лазні), не страшиться і морозів. Легко перезимує на дачі без опалення. Саме тут, на дачі або в заміському будинку, вона найдоречніша. Ще один плюс - легкість: стілець або крісло можна без праці винести з тераси під відкрите небо. До того ж, виробники обіцяють тривалий термін служби.

На всіх етапах заготівля сировини та виготовлення меблів проводиться вручну. Асортимент у компаній приблизно один і той же: класичні крісла-гойдалки, стільці, звичайні крісла, диванчики, столи, скрині, етажерки; зустрічаються також шезлонги і колиски. Головний орієнтир - традиційні моделі XIX столiття, звичні і тому милі багатьом. Але навіть при зовнішній схожості одні й ті ж предмети у всіх фірм злегка розрізняються: у деяких вони простiшi, у інших - з вигадкою. Адже виробництво штучне, компанії маленькі - часто це сімейна справа, кожен майстер сам розробляє моделі. У подібній доморослiй неповторності - додаткова принадність плетених меблів.

Компаній дійсно багато, ось лише деякі: "Російська лоза" (Володимирська область, представництво в Москві), "Балтійська верба", "Руська верба" (обидві - Санкт-Петербург), ІП "Смелов" (Рибінськ, Московська область), "Плетені меблі від Тропнікова" (Свердловська область) - тут випускають симпатичні колиски, "Лоза-Майстер" (Москва) - одна з перших, у неї крім традиційної є меблі з лози, що має сучасні форми. Дещо відрізняється від решти фабрика "Старий Бердськ" (Новосибірська область). Вона орієнтується на європейські зразки (школи лозоплетіння були і в інших країнах) і пропонує меблі в колоніальному стилі, а також на замовлення випускає репліки (точні копії) антикварних англійських, французьких та американських меблів, зображення яких зустрічаються на старовинних фотографіях та в каталогах.

Всi статтi